Побачивши одного разу ацидантеру на фотографії в каталозі, я просто не могла не виписати її - так вона мене зачарувала. І з тих пір намагаюся зберегти і примножити колись таємничу гостю, а зараз повноправну господиню мого квітника. Уродженку мису Доброї Надії колись помилково занесли в сімейство гладіолусів. Потім помилку виправили, але і понині її часто називають ефіопським гладіолусом. А все тому, що ця цибулинна рослина до цвітіння і справді дуже схоже своїми листами й колосовидним суцвіттям на знамениту царствену квітку. Але як тільки вона явить світу свої білі квіти з темно-пурпуровою плямою посередині, вже навряд чи сплутаєш ацидантеру з чимось іншим. Розпускаються квіти по черзі. Злегка присідаючи в легкому реверансі, вони видають тонкий гірко-солодкий аромат, що надає рослині ще більш вишуканий шарм.
Розцвітаючи на початку серпня, ацидантера більше місяця дарує нам свою красу. Ця аристократка прекрасно виглядає і в групі на клумбі, і на березі невеликої декоративної водойми.
Бульбоцибулини ацидантери схожі на цибулини нарциса і оточені безліччю діток. До посадки приступаю в першій половині березня, вибираючи сонячну ділянку, захищену від вітру. Перед посадкою очищаю з цибулин лусочки і замочую в гарячій воді на добу. Потім воду міняю, додаю стимулятор росту і знову залишаю на 7-8 годин у воді. Бульбоцибулини саджу на глибину не менше 12 см, діток - на глибину 6-8 см.
Вся подальша робота по догляду за рослиною пов'язана з поливом, розпушуванням, підгортанням і обприскуванням. Поливаю ацидантеру рясно - вона вимоглива до вологи. Для збереження вологи поверхню грунту мульчують. Підгодовую під час цвітіння рідким мінеральним добривом. До речі, за три роки я так і не помітила, щоб ацидантера була врадженою яким-небудь захворюванням.
Викопую рослини до заморозків, поки температура ще не опустилася нижче 0 °С. Обережно витягаю рослини із землі, так щоб дітки не обсипалися: підкопую вилами і витягую за стебло. Після обов'язково обрізаю листя, стебла і довге коріння, відділяю діток і промиваю спочатку у воді, потім в розчині Інтавір і знову в воду. Після цього розкладаю бульбоцибулини на газетний папір на просушування. Протягом тижня підтримую температуру 30 °С, забезпечуючи хорошу вентиляцію. Потім досушую протягом місяця при температурі не нижче 20 ° С. Якщо стара цибулина добре відділяється, просушка пройшла успішно. Для зберігання використовую картонні коробки з отворами. Оптимальна температура зберігання - 12-15 ° С. Якщо немає можливості створити такі умови, краще пересипати бульбоцибулини піском або обробити парафіном.

Лист нашоъ читачки Наталії зі Львова